Омоніми до слова Билина
- Билина — стебло рослини; рослина, що росте окремо (уживається переважно в розмовному та художньому стилі та в порівняннях): зостався сам, як билина в полі.
- Билина — епічний давньоруський твір історико-героїчного змісту про ратні подвиги вояків та визначні події: скласти билину про звитягу богатирів.
Приклади використання слова Билина
Один я на світі без роду, і доля — Стеблина-билина на чужому полі.
Що її справді нема, і я справді осталась сама, мов та билина в полі.
Розлучити, щоб в безумстві, мов билина, ти засох;
А ось билина «Сорок калик со каликою», тут — «калика со каликою» з монастиря в Боголюбово йдуть до Єрусалиму святій святині помолитися, в дорозі вони стрілися з великим князем київським Володимиром — і:
Як билина підкошена, Ярина схилилась; Як з квіточки роса вранці, Сльози полилися.
Втік тоді вазір нещасний, не питав, у чім провина; Заховався, мов лисиця, і трусився, мов билина.
Один був високий, другий облизував перепечені вуста, а третій, зовсім тонкий, хилитався, як билина, ще й долонею очі прикривав, хоч у Григорієвій келії стояли сутінки.
«У полі билина, йіі вітер коливає; що найменча пташина (пташечка) та й та собі пару має (васильків, пов .).
А бідна княгиня, бачучи, як він розлютовавсь, аж тремтить уся, що та билина од вітру.
Помре панотець, я зостанусь сама, як билина в полі.