Маніпулюючи джойстиком, Дельта-Два увімкнув звукові сенсори робота, націлив умонтований у нього параболічний підсилювач і почав спускати літаючого шпигуна, аж поки той не опинився за кілька футів над головами науковців.
— Тільки привиди , — відповів Дельта-Один, одвертаючись від урвища.
Гадаєте, старий просто так собі гасає в просторі і випробовує дельта-генератори, щоб бодай чимось зайнятися.
У його кабіні лежав труп Дельта-Один, жахливо спотворений до невпізнанності страшним глибоководним тиском.
І тепер, безвилазно просидівши в цьому наметі десять днів і здійснюючи спостереження, Дельта-Один готувався до закінчення своєї місії.
Дельта-Один мусив визнати, що наразі це було найдивовиж-нішим завданням з тих, які йому доводилося виконувати, але він уже давно призвичаївся не дивуватися з того, що йому наказували робити.
Оскільки вони належали до касти Дельта, то були одягнені в хакі.
— Людина не може бачити майбутнє , — провадив Великий Мислитель , — але комп’ютер може вирахувати безмежні дельта-потоки майбутніх ймовірностей.
Команда «Дельта» насолоджувалася розкішшю небаченої швидкості, обганяючи своїх жертв.
Дельта-Один перевірив правильність зайнятої позиції.