Омоніми до слова Кант

В етиці Кант заперечує атрибут доброти будь-якого спонтанного акту, будь-якого відчуття, що автохтонно проростає зі споду особистості.

Ідею прогресу в історії послідовно розвивали мислителі, починаючи з часів античності (Епікур, Лукрецій), потім середньовіччя (Ж. Боден), нового часу (Р. Декарт, І. Кант, Ж.-А.

І. Кант визнавав, що потворне може бути предметом зображення в мистецтві, проте він встановлював жорсткі кордони, недодержання яких виводить мистецтво за межі естетичної сфери.

На суспільно-індувідуальному характері естетичного смаку наголосив І. Кант, в естетиці якого він виступає як центральна категорія.

Як наслідок, виявилося, що причиною всіх перипетій людської долі є сексуальне поривання, а не обмеженість чи звуженість свідомості, а отже і неспроможність людини бути «самій собі законом» (Кант).

У докритичний період своєї діяльності І. Кант розробив космогонічну гіпотезу, згідно з якою Сонячна система є продуктом поступового охолодження газової туманності.

Кант вважав, що важливим естетичним чинником смаку є почуття задоволення, яке супроводжує споглядання прекрасного.

Вплив Юма призвів до того, що Кант звів межі наукового пізнання до чуттєвої наочності.

Руссо, І. Кант, Ж. СентБев, К. Маркс, У. Морріс, А. Луначарський, М. Бердяєв та ін.

Безпосередній інтерес до широкого кола естетичних проблем виявили Кант, Фіхте й Гегель.