Ключ від скриньки я завжди носив із собою на ланцюжку від годинника, а на ніч клав під подушку.
Тепер же — зраділа: ключ від моєї квартири мала одна людина в світі.
Саме тут ключ до мови, ключ до думки, а отже, й до людини.
Через ці двері ніколи не ходили, і вони завжди були замкнені, причому ключ давно загубився.
Одного разу, коли міс Офелія, завжди така скрупульозна, не знати вже й як забула в кімнаті ключ від комода, вона застала таку сцену: спорудивши на голові височенний завій з її найкращої індійської шалі, Топсі велично походжала перед люстром.
Лена сміється, вона виймає ключ і відмикає зовнішні двері «Коломиї», що виходять на широку веранду із сходами до невеликого помосту на самому березі …
Востаннє замкнути порожню кімнату, віддати ключ вахтеру, востаннє вийти із студмістечка … Студентські роки скінчилися … Всі вже роз" їхались.
Тоді пан професор сказав, що, мабуть, через неуважність десь залишив ключ, хоч це й дивно, бо він ручається головою, що, повертаючись з лабораторії, він тим ключем відмикав двері.
Перемелеться … Отож Андрій, за прикладом велетнів духу, ключ до світу шукав у власній душі.
Ключ від квартири був при мені, тож я сподівався ввійти в дім — тихесенько, щоб ніхто й не почув , — і трохи погомоніти з сестричкою.