Але таким бачив його і дозрілий Олександр Довженко, чия невгамовна мати любила проказувати: «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало …»
«Люблю … саджати що-пебудь у землю, щоб проізростало …», «Люблю сіяти, садовити, щоб росло …»
— Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало.
Ну, любий Коисель, в інтересах скатів не раджу вам саджати їх разом в одну посудину !
Бо і їм не йно що всім разом саджати коровай — ще і потанцювати конче, щоб ся коровай вдав красен, та ясним сонцем на столі засіяв, та й добру долю приніс.
Коли просто саджати дерева чи прибирати сміття, казали вони, то життя йтиме спокійно.
Картоплю, наприклад, на Чернігівщині починали саджати, коли яблуні й груші зацвітуть.
— Я тепер принаймні знаю, що цуценят не можна на підвіконня саджати !
Зате все інше … Спершу від ганчір'я очистилося лопатовидне лезо з округленими краями — і я одразу згадав дитячі казки про піщану відьму-алмасти, що полюбляла на таких ось лопатах саджати в тандир неслухняних хлопчиків Косиків.
І це блюзнірство саджати таку людину до тюрми, де все-таки сидять люди — люди !