З такими ласкавими словами виряджає мене батько в хедер до нового вчителя, до реб Хаїма.
Голова туманіє, обертом іде весь хедер зі столом, з книгами, з усіма товаришами, з місяцем, що висить над дверима, і з усіма ножиками …
Мати дає мені в хедер ціле яблуко і копійку, німець дарує мені дві копійки, щипає за щічку і каже своєю мовою : — Гарний хлопчик !
— Поспішаю в хедер , — відповідаю йому і почуваю, що червонію по самі вуха.
Беру талмуд під пахву і йду в хедер, як новонароджений, з чистою совістю, з легким серцем, з ясною, свіжою головою, з новими свіжими думками.
Через кілька тижнів після мого видужання тато мені каже : — Ну, сину мій, тепер іди в хедер і викинь з голови ножики і всякі інші дурниці …
Я тоді щойно почав ходити в хедер, до вчителя Йосела, і вже тоді мав ножика, тобто щось схоже на ножика.
— Ну, чого ж ти не йдеш у хедер, бідне моє дитятко?