Лисичка підійшла до нього й нагадала, що в її краях частенько йде дощик і манірно стукнула йому по носі своїм хвостиком.
Пішла Лисичка-сестричка з чоловіком до села, стала собі за ворітьми, а чоловік пішов до хати курей шукати.
Повернулася лисичка до Степана: Степане — великий пане !
Взяли труп, склали, спалили, а лисичка хвостиком змела попіл і розвіяла.
Побігла Лисичка в корчі та до горщика, попоїла добре меду, закусила паляницею, все чистенько позав’язувала, пооблизувалася й іде до Вовчика, поводячи хвостом.
Не вспіла Гава носом ткнути, Аж і Лисичка тут стоїть І жалібно квилить : — Голубко кумонько !
— лементує Лисичка, а сама аж тремтить зі страху.
А лисичка тим часом ускочила в одну хату , — нікого нема, хазяйка побігла на річку вовка бити і діжу немішену покинула.
— Добре, Журавлику, прийду, чому не прийти , — каже Лисичка.
— А я думала, що про мене вже забули , — завертіла хвостом, мов лисичка.